Ландшафтний дизайн та проект саду в Києві від KARANDA LANDSCAPE
Топ 5 прийомів проектування сучасного саду
У статті дана відповідь на питання, як зробити сад привабливим та сучасним.
Які прийоми ландшафтного дизайну та архітектури при цьому використовуються?
З’ясуємо, що таке структурні рослини саду, мононасадження тощо.
Основні прийоми ландшафтної архітектури
Для того щоб сад по-справжньому став цікавим та сучасним, потрібно знати деякі секрети ландшафтного дизайну.
Основними прийомами світової ландшафтної архітектури, що формують сучасний сад, є:
1. Накладене планування;
2. Мононасадження;
3. Структурні рослини;
4. Контраст;
5.Елементи, що повторюються.
Проговоримо детально про кожний із них.
1. Накладене планування — прийом ландшафтної архітектури, яким досягається ефект природності на садовій ділянці.
Складається враження, що спочатку в саду були висаджені всі рослини (дерева, кущі, квіти), а потім на них, буцімто зверху, «наклали» функціональні вузли (тераси, площадки, альтанки, перголи, барбекю тощо) та мощення.
Обабіч доріжок та стежок висаджують рослини, які повторюються. Але потрібно пам’ятати, що це не рабатка з квітами, як у парку (має певну форму та довжину).
Необхідно розміщувати рослини так, начебто вони самі виросли, як це зустрічається у природі. В іншому разі буде зрозуміло, що вони висаджені штучно, а цього не можна допустити.
Як правило, «накладання» елементів саду робиться на мононасадження рослин.
2. Мононасадження рослин — тренд, який уже декілька десятиліть міцно закріпився в ландшафтній індустрії Заходу.
Це використання одного (моно), максимум двох культиварів (сортів) рослин, що використовуються на окремій ділянці саду та займають чималу площу.
Цей прийом стосується без винятку всіх рослин — від деревних (дерева, кущі) до багаторічних квітників та злаків.
В Україні на ділянках історично прийнято садити великий асортимент рослин. Вони навіть можуть бути представлені всього одним екземпляром свого сорту, а таких рослин буде десятки. І про композицію та позитивне сприйняття саду вже не йдеться.
Якщо досягається ефект бабусиного саду з дитинства або хтось колекціонує рослини, то є сенс у такому форматі простору.
В іншому разі така ситуація неприйнятна тому, що якісно поєднати різноманітні рослини досить складно.
У саду має простежуватися гармонія, виконуватися прийоми композиції, поєднання рослин, не кажучи вже про їх агротехніку.
Чому?
Там присутній усього лише один колір (нехай і червоний) та рослини займають велику площу. Звісно, там ростуть ще якісь інші рослини, але людське око їх не «бачить» — спостерігає тільки маки, і ніщо не може відволікти від них уваги.
Такі самі відчуття на полі квітучого соняшнику або лаванди (хоч вони, в порівнянні з маковим, висаджені штучно).
Які рослини ростуть у лісі чи на луці? Переважна більшість з них — один і той самий вид, що повністю вкриває землю.
Принцип той самий — масив рослин, який займає велику площу.
Дерева краще за все саджати масивами у вільній або геометричній формах (залежно від концепції та проекту саду). Це дає змогу сприймати ділянку не як штучно створену, а як природний ландшафт.
У тому ж самому лісі переважною більшістю ростуть однакові дерева (буки, граби, ялини, сосни). Звісно, у них є «супутники», але «кістяк» складається з одного виду чи сорту дерев. Наприклад, діброви, букові чи березові гаї.
Кущі краще виглядають також у мононасадженнях. У природі вони, як правило, ростуть масивами: ялівці – на схилах гір, лох сріблястий — у степу тощо.
Власне, людина може контролювати 5−7 речей одночасно. Цей принцип поширюється і на сприйняття рослин. Що менше рослин на ділянці, то, як не дивно, цікавіше вони виглядають.
Це не свідчить про те, що категорично не можна висадити якісь кущі, квіти в одному-двох екземплярах, але не варто це робити правилом.
Тому великі площі (пропорційно ділянці) рослин одного сорту придають природність та захоплення, захват від спостерігання за ними.
3. Структурні рослини — великі рослини саду, які, незважаючи на пору року, виглядають завжди привабливо, «підтримують» ділянку, слугують фоном для решти рослин, наприклад квітників.
Вони декоративні весь рік, навіть без листя, обрисом габітусу (зовнішнім виглядом), кроною, забарвленням листя чи стовбуру та гілок.
Потрібно пам’ятати, що ці рослини мають бути довговічними та підходити за кліматичними умовами.
До них належать як окремі дерева, їх групи, так і вільнорослі кущі, живоплоти.
Саме живоплоти різної висоти та живі бордюри (до 0,5 м заввишки) є сильними структурними рослинами, що продовжують і підкреслюють лінії саду. Навіть листопадні породи виглядають чудово завдяки своєму габітусу, плодам, кольору.
Структурні посадки передусім підпорядковані загальному планувальному рішенню саду. Другим їх завданням є підтримання форми окремих композицій саду і створення декоративних ефектів.
4. Контраст — це підсилення або пригнічення сприйняття чогось у порівнянні з чимось.
Нижче представлено зображення поєднання масиву лаванди з мононасадженням кущів — контраст за висотою, кольором, структурою рослин.
Тільки на контрасті можна підкреслити щось, висвітлити в потрібному сенсі.
Це стосується всіх без винятку ланок життя: одягу, витворів мистецтва, літератури, музики, архітектури, навіть людських стосунків (хтось у порівнянні з іншим виглядає так чи інакше). Не є винятком і ландшафтний дизайн.
У дизайні саду контраст може бути в: кольорі (поєднання рослин різного забарвлення); об’ємі (використання різних за формою крони рослин); розмірі (висота, ширина); фактурі (поєднання різних поверхонь) тощо.
Але, як і у всьому, це потрібно професійно поєднувати. Необхідно дотримуватися єдності форми та змісту.
5. Елементи, що повторюються — останній, але не менш важливий, прийом проектування. Він також гармонізує та поєднує простір саду.
Суть полягає в повторюванні одного й того ж самого сорту рослин на ділянці, як мінімум, декілька разів. Це поширюється як на деревні (дерева, кущі), так і на багаторічні рослини (квіти, злаки).
Досягається ефект поєднання території в одне ціле.
Насправді, усе дуже просто.
Під час висадки, наприклад, дерев, краще за все зупинитися на одному, максимум двох сортах для всієї ділянки саду.
Не має значення, як їх садити — групою, гаєм, рядовою чи насадженням у вигляді алеї. Головне, щоб дерева були висаджені в декількох місцях саду — повторювалися.
Таким чином, прогулюючись ним, спостерігаються час від часу одні й ті самі рослини. У підсвідомості людини сад сприймається цілісно. Це ж саме стосується кущів, багаторічних злаків та квітів.
Навпаки, якщо на ділянці використано різні рослини, які не повторюються, сад не має концепції та логічного поєднання, а рослини виглядають сторонніми, вирваними з контексту.
Усі вищезгадані прийоми проектування використовуються окремо або одночасно в декількох комбінаціях.
Структурні рослини, контраст та накладене планування; елементи, що повторюються та мононасадження тощо.
Потрібно пам’ятати, що від того, наскільки гармонійно їх поєднати, і залежатиме вигляд саду.
Головне правило — не переборщити. Краще менше, ніж усе одразу.
Еклектика — досить складний прийом як в архітектурі, так і в ландшафті саду, який дуже важко гармонійно поєднати.
Використані джерела:
1. Anotherday … anotherforest … SandraBartocha
2. Poppies. SusanneNilsson
3. Sunflowers. Mustafaciftci
Андрій Каранда,
ландшафтний архітектор
www.karanda.com.ua
+ 38 067 691 81 18